в означеннях
Тлумачення, значення слова «гнути»:

ГНУТИ, гну, гнеш, недок.

1. перех. Надавати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми; згинати. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (Микола Бажан, I, 1946, 60);
//  Виготовляти що-небудь згинанням. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (Олесь Донченко, IV, 1957, 110);
//  Нахиляти, нагинати верхню частину чого-небудь. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Тарас Шевченко, I, 1951, 3);  * Образно. Нестерпно довго тягнулися тих важучих дві хвилини. Вони гнули нас до земліг немов чавунні гирі (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 48);
//  перен. Підкоряти собі, своїй волі. [Возний:] Всякий, хто вище, то нижчого гне, — Дужий безсильного давить (Іван Котляревський, II, 1953, 15).
Біда (горе і т. ін.) гне кого — зазнає великої біди, і великого горя і т. ін. хто-небудь. — Нашого дядька ще мало біда гнула, а як скрутить в баранячий ріг — він усе знайде:.. і плуг, і розум (Михайло Стельмах, I, 1962, 13); Гнути в дугу (в три дуги) — примушувати бути покірним, упокорювати утисками, суворістю. В дугу усякого він [магнат] гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний, V, 1955, 288); Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу, То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (Степан Олійник, Вибр., 1957, 306); Гнути горба див. горб; Гнути кирпу — гордовито триматися, зазнаватися. — Тепер, бач, у пани лізе [голова], кирпу гне... (Панас Мирний, II, 1954, 187); Сміючись, нахиляється [Никанор] до сестри, а та не знає, чи цілувати, чи лаяти свого брата, який вірою і правдою догоджає панам і гне кирпу перед селянським родом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 14); Гнути коліна (шию і т. ін.) — виражати покірність; запобігати, підлещуватися. Кріпак не гнув шиї перед паном, робітник — перед хазяїном, син часом не слухався батька: все, зачувши волю, піднялося на дибки і прокричало про своє право (Панас Мирний, III, 1954, 186); Як гордий соняшник, самого сонця син, Лише до нього вид обертає квітущий, Так ти, обернений до майбуття годин, Ніде й ні перед ким не гнеш своїх колін І знаєш: вічний ти, а все скоромину ще (Максим Рильський, I, 1956, 121); Гнути спину: а) важко працювати. — Дядина твоя багата, а ми бідні. У них власна крамниця, а твій батько ціле літо в наймах спину гне (Іван Багмут, Опов., 1959, 4); — І доки ото жінки гнутимуть спину з тими анафемськими сапками? (Юрій Яновський, I, 1958, 446); б) те саме, що Гнути коліна (шию і т. ін.). — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 174); Гнути теревені (всячину) — говорити дурниці; базікати. Регочуться [люди] дуже, мов бджоли гудуть, Вигадують штуки і всячину гнуть (Євген Гребінка, I, 1957, 85); Та й засіли [три брати] околеса, Як рибалки коло плеса; Дичину ото печуть, Теревені собі гнуть (Іван Манжура, Тв., 1955, 169).

2. куди, до чого, неперех., перен., розм. Спрямовувати розмову, дію і т. ін. до певної мети. — Нехай мене суха ялиця поб'є, коли я розумію, до чого ти гнеш (Іван Франко, IV, 1950, 105); Ганна була задоволена, що Кузь нарешті розібрався, куди гнув Лантух (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 214);
//  Правити велику ціну. Гне, як дурень за батька (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 98.

Коментарі (0)