в означеннях
Тлумачення, значення слова «годованець»:

ГОДО́ВАНЕЦЬ, нця, чол., розм.

1. заст. Дитина, взята на утримання: вихованець. [Виборний:] Ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтаві і покійний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця (Іван Котляревський, II, 1953, 13);
//  Людина, яка перебуває на утриманні. Мошко обіцявся годувати Юру до самої смерті.. Юра Шикманюк став, як кажуть гуцули, Мотковим годованцем (Іван Франко, IV, 1950, 406); На хуторах поліція піймала салашістського бандита, годованця одного з відомих паліїв війни (Олесь Гончар, I, 1954, 461).

2. Тварина, яку відгодовують на забій. Вже всюди вправилась [Мася], тільки ще оставалось бур'яну насікти для годованців (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 104.

Коментарі (0)