в означеннях
Тлумачення, значення слова «годувати»:

ГОДУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Давати кому-небудь їжу. Годують нас дуже добре, смачне все і свіже і гарно подане (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); Знедолена ходила [Катерина] між людьми, під тином в Старосіллі ночувала і, змоченим гарячими слізьми, черствим шматком Івася годувала (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 57);  * Образно. Сава не шкодуючи годував паровоз дровами (Олесь Донченко, I, 1956, 495);
//  Давати корм тваринам, птахам і т. ін. — Чим же ти свого коня будеш годувати? — спитав дід. — Сіном, вівсом (Панас Мирний, I, 1954, 169); Годували тварин тричі на день (Соціалістичне тваринництво. 1, 1956, 24);
//  Давати дитині грудь. Закривши хусткою груди, вона почала годувати дитину (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 156).

2. Утримувати кого-небудь. — Посватав!.. — шипіла вона з кривим усміхом. — Буде годувати чужі діти й жінку-нетіпаху… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); На фермі батько Джіма Служив багатію, Робив роботу чорну, Щоб годувать сім'ю (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 7).

3. перен. Бути джерелом засобів до існування. Не стало.. розкішних кущів [винограду], з якими зв'язано стільки спогадів, які годували його життя ціле.., не стало шматка хліба… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227); Хоч яка дорога цвинтарна земля, та годує вона тільки гробаря (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 9).
Годувати воші (нужу) — жити, перебувати у важких умовах, у злиднях. — Жило б старе луб'я, коли.. не голодне й не холодне. Так ні! Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!.. (Панас Мирний, II, 1954, 285); — Йди, значить, і воюй за пана, іди, значить, воші в окопах годуй (Юрій Яновський, V, 1959, 159); Годувати раків — про утопленого. — Десь тепер наш котигорошок з турком бесідує, — обізвалась Соломія. — Як не годує раків дунайських, — кинув Остап (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); Хлібом (медом) не годуй — про пристрасть до чого-небудь. Його хлібом не годуй, а пусти на футбол, то одразу про все на світі й забуде (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 80).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 104.

Коментарі (0)