в означеннях
Тлумачення, значення слова «годитися»:

ГОДИТИСЯ 1, джуся, дишся, недок. Бути на що-небудь, для чого-небудь придатним; задовольняти певні вимоги. Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 231); — Куди воно жінка сама без мужика годиться (Андрій Головко, II, 1957, 98); Деякі сусіди.. говорили: — Що ж, дівчині дев'ятий іде — в няньки годиться (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 25);
//  безос. Уживається у знач. доречно, доцільно, слід, варто. — Весілля одкладати на довгий час зовсім не годиться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 59); [Журейко:] Раніш ніж храми будувать святі, Годиться правду ствердити в житті (Іван Кочерга, III, 1956, 43);
//  Такий звичай, так прийнято. Батько сів біля зятя, а мати, звісно, поралась, сама і страву на стіл подавала, бо вже Марусі не годилося з посаду уставати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 73); [Митрохван:] Правда, що кажуть, нібибто [нібито] воно так і годиться за куму брати ту, котру першу зустрінеш (Марко Кропивницький, II, 1958, 157); Катруся стояла, соромливо опустивши голову, коло печі й колупала пальцем комин. Так теж годилося робити, коли сватають (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 27).
В батьки (сини, матері і т. ін.) годиться хто кому — про велику різницю в віці (набагато старший або набагато молодший хто-небудь від когось). Юрія, який годився б у сини своєму вчителеві, по сільському звичаю він [Микола] називав на «ти» (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 255); Василько побачив його, біжить із криком «тату», а він.. в діди йому годиться... (Михайло Стельмах, I, 1962, 403); Для годиться — для порядку, заради пристойності; про людське око. Не мав [Іван] до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром. Не з злості, а для годиться, коли люди звели (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); — Може, додому... — нагадує дівчина для годиться, бо їй самій не хочеться звідси йти (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 448); Як годиться — як належить, як слід, як личить. От кум прийшов, посіли, як годиться (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 26); Данило Мармура, трохи знаючи веселу вдачу Устини, намірявся було жартувати, як годиться в сватах (Степан Чорнобривець, Визвол земля, 1950, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 103.

Коментарі (0)

ГОДИТИСЯ 2, годжуся, годишся, недок.

1. Давати згоду, погоджуватися з чиєю-небудь думкою, поділяти чийсь погляд. — Ми вам [селянам] будемо казати одного за другим,.. а ви голосуйте, чи годитеся, чи ні (Іван Франко, VIII, 1952, 15); Я якось не зрозумів того місця, де Ви пишете, що не можете порозумітися з Мирним в справі видання його повісті: чи автор не годиться з Вами в дечому, чи Ви не маєте з ним зносин? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 213); З Романом не могла [Стефанія] наговоритися, головно про жіночу справу. Роман зовсім годився на її думки, а вона на його (Осип Маковей, Вибр., 1954, 171).

2. Приходити до згоди, миритися. Як посварилися, так і досі не хотять годитися (Словник Грінченка); Як же нам тепер годитись, А чи битись, чи миритись? (Іван Манжура, Тв., 1955, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 103.

Коментарі (0)