в означеннях
Тлумачення, значення слова «гойний»:

ГОЙНИЙ 1 а, е. Який загоює пошкодження на тілі; цілющий. — Є у нас м'які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає (Леся Українка, I, 1951, 433);  * Образно. Милий, тихий, гойний для втомленої душі божественний краєвид (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 547).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 106.

Коментарі (0)

ГОЙНИЙ 2, а, е, розм. Щедрий, багатий. Його жінка була не поміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); Стрілася [Марія] з життям, гойним на поневіряння, злидні і муки (Натан Рибак, Час, 1960, 84).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 106.

Коментарі (0)