ГОЛЬ, і, жін., заст. Голота. Стара супиться та все бурчить: — Нащо нам та голь нещадима здалася! (Марко Вовчок, I, 1955, 113); Голь, а кожне норовить Вдати з себе лорда (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 124).
ГОЛЬ, і, жін., заст. Голота. Стара супиться та все бурчить: — Нащо нам та голь нещадима здалася! (Марко Вовчок, I, 1955, 113); Голь, а кожне норовить Вдати з себе лорда (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 124).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 120.