в означеннях
Тлумачення, значення слова «голка»:

ГО́ЛКА, и, жін.

1. Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття. Ухопила [Оксана] рукав від сорочки, узяла голку, протягла нитку, та й забула узлика зав'язати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 438); Зараз знайшла (Марія) голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити (Андрій Головко, II, 1957, 154);  * У порівняннях. Я гостра з ворогом, мов голка! (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 32).
Бути (сидіти і т. ін.) як на голках — нервувати, нетерпеливитися; Голки заганяти (загнати) — в'їдливо, дошкульно говорити. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце... Христя мовчала (Панас Мирний, III, 1954, 16); Голці ніде впасти — дуже тісно. — Е-е! Та тут і голці ніде упасти. Всі сидячі місця зайняті (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 95); Шукати голку в сіні — шукати те, що неможливо знайти. Потрібний напрям важко знайти в тайзі, загубивши його.. Це однаково, що шукати голку в сіні (Олесь Донченко, II, 1956, 56); Як з голки: а) про новий, тільки що пошитий одяг. Щоб костюмчик був як з голки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 272); б) (перен.) про щось нове, тільки що виготовлене, збудоване і т. ін. З валізки Оксана дістала нові, як з голки, п'ять карбованців (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 81).

2. Загострений на кінці металевий стрижень різного вигляду і різного спеціального призначення. Голки для шприців являють собою порожнисту вузьку металеву трубочку, один кінець якої косо зрізаний і загострений (Загальний догляд за хворими, 1957, 168); Через хвилину голка задряпала пластинку, вихопила з неї кілька брязкітливих акордів (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203).

3. Лист хвойних дерев, колючка або гострий росток інших рослин. Соснові голки містять багато смолистих речовин, які мають протиглисне значення (Колгоспник України. 11, 1961, 29); Весна йшла з степу, кричали граки, чорніла мокра земля.. Край стежки, над канавою, забриніли зелені голки першого рясту (Олесь Донченко, I, 1956, 478); Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15).

4. перев. мн. Тверді колючки на тілі деяких тварин. Їжак скрутився в клубок і виставив гострі голки (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 9).

5. Тонкий загострений кристал чого-небудь. По голках снігу вітер босий Ступав (Леонід Первомайський, I, 1958, 84); Надвечір подув холодний північий вітер, пригнав хмари сизі,.. зашив голками крижаними калюжі, озера (Анатолій Шиян, Гроза... 1956, 752);
//  Взагалі гострий кінець чогось. Сам того не помічаючи, Шевченко опинився в степу і раптом побачив на обрії мури караван-сарая, а поруч напівсферичну башту мечеті та високу кам'яну голку мінарета (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 51); Він заглибився в розрахунки, може, з півгодини працював, час од часу недоброзичливо поглядаючи на далеку срібну гонку ракети (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 84).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 108.

Коментарі (0)