в означеннях
Тлумачення, значення слова «голодний»:

ГОЛО́ДНИЙ, а, е.

1. Який відчуває голод (у 1 знач.). Хто голий, голодний під тином сидить? (Тарас Шевченко, I, 1951, 41); Між хатами никають голодні кози, смикають стріхи корови (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50); Голодні горобці цвірінькали, як діти (Максим Рильський, II, 1946, 230);
//  Який виражає голод. Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 197);  * Образно. А тут, серед поля, скиглить.. люд свою голодну пісню... (Панас Мирний, I, 1954, 344);
//  у знач. ім. голодний, ного, чол. Той, хто відчуває голод, постійно голодує. Голодний у степу знайшов Мішок з шагами. Узяв — і кинув геть: — Я думав — з сухарями! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 144).

2. Який настає від голоду; викликаний голодом. — Так отеє так, руки поскладавши та ями покопавши, так і дожидати голодної смерті? — казала громада (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 126); То був справжній голод, голодне лихо, що примушувало про все на світі забувати (Панас Мирний, IV, 1955, 255); Спалахнула різачка, голодний тиф, а сиверяни тільки головами хитали й говорили, пихкаючи люльками: — Що ж воно, панове, буде? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 48).

3. Бідний на хліб та інші продукти харчування; неврожайний. Для мене, здається, готувався до свята справжній бенкет, так наче я.. приїхав з голодного краю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); А через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 19).

4. розм. Який не задовольняє потреби в їжі; недостатній. — Ясь виїв аж дві тарілки борщу, а мама сміються та кажуть: мабуть, тебе жінка держить на голодному столі, — говорила далі щебетуха (Нечуй-Левицький, I, 1956, 151); Виснажені голодним пайком на Західному фронті, вони [німецькі солдати] прийшли сюди, ніяк не можучи наситити жадобу свого зіпсованого шлунка (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 114.

Коментарі (0)