в означеннях
Тлумачення, значення слова «голос»:

ГО́ЛОС, у, чол.

1. Сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою голосового апарата. Наострю слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Іван Франко, XIII, 1954, 324); Важко ступив [Невкішілий] з порога в кузню й поздоровкався глухим простудженим голосом (Андрій Головко, II, 1957, 259); Цікаво, що у самців безхвостих земноводних є голос, який служить їм для призивання самки (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 12).
В один голос: а) одностайно. [Коваль:] Усі в один голос радять виряджати Степана, не гаяти, і, певно, так воно і повинно бути (Марко Кропивницький, V, 1959, 19); б) в один час; одночасно, разом. — Де, де спалили? — в один голос запитали Галя і Тамара. — Тут. — Жінка показала рукою в напрямі високого димаря.. Крематорій називають (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 173); Зриватися (зірватися) з голосу див. зриватися; З чужого голосу співати (говорити і т. ін.) — не маючи своєї думки, сліпо повторювати чуже. Слід прямо сказати, що ті, хто вимагали «скасування» постанов ЦК КПРС про літературу і мистецтво, як «гальма» для розвитку художньої творчості, ті, усвідомлювали це чи ні, співали з чужого голосу (Про багатство літератури, 1959, 65); Горлає з чужого голосу (Олександр Довженко, I, 1958, 37); На повний голос — з усією повнотою і глибиною. Настав час на повний голос оспівати велич нашої героїчної доби, створити правдиві високохудожні твори про нашого прекрасного сучасника (Літературна газета, 13.X 1961, 2); [Крикун:] Дійсно, вона [фронтова газета] не освітлює на повний голос рядових героїв (Олександр Корнійчук, II, 1955, 12); Не своїм голосом кричати (закричати, верещати, заверещати і т. ін.) — кричати дуже голосно, з усієї сили. Треба ж і до малої дитини кинутись.., бо бідне вже давно.. кричить не своїм голосом (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Враз хряпнуло дверима в коридорі і хтось не своїм голосом заверещав: — Кого там судомить??? Га? (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 165); У свинячий голос — дуже пізно; несвоєчасно. До школи у свинячий голос приходить [учень] (Юрій Яновський, I, 1954, 26).

2. перен. Звуки, які утворюються деякими неживими предметами або характерні для них. Батько.. взяв свій невеличкий.. молоток у руки і кільканадцять разів ударив.. Пішов голос по всьому присілку — знак, що в кузні починається робота (Іван Франко, IV, 1950, 188); Вже чулися вибухи ручних гранат, а крізь верескливе торохкотіння польських кулеметів Шоша проривався басовий голос наших максимок (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 85).

3. Звучання голосових зв'язок як матеріал вокального мистецтва. Головними принципами і традиціями російської вокальної школи, що лягли в основу виховання радянських майстрів співу, є.. поступовість і послідовність в оволодінні майстерністю співу, оберезісність у поводженні з голосом (Мистецтво, 1, 1959, 9); Осталась в пам'ятку моєму Ічня [містечко] ще своїми піснями та напрочуд хорошими голосами (Степан Васильченко, IV, 1960, 8).

4. Одна з кількох мелодій музичного твору; партія у вокальному ансамблі. [Карпо:] Мугикаючи, іноді й пісню складу, і голоса до неї виведу, і слова підладнаю (Марко Кропивницький. II, 1958, 124); Народний гуртовий виклад [пісні «Ой половина та й саду цвіте»] має три голоси (Мистецтво, 1, 1956, 34);
//  заст. Мелодія, мотив. Це справжні невеличкі романси, тілько до них недостає голосу (Панас Мирний, V, 1955, 413); [Степан Демидович:] Гарна пісня, тільки якби веселіша на голос (Володимир Самійленко, II, 1958, 129).

5. чого і який, перен. Поклик, веління якого-небудь внутрішнього почуття, інстинкту, переконання. Тихо, аж шумить в ухах. Здається, шепоче таємний голос думки (Степан Васильченко, II, 1959, 488); З усіх кінців країни летять на адресу [XXII] з'їзду слова схвалення, всенародної підтримки. Голосом серця, ділами своїми підтримують ленінську політику партії і трудівники Радянської України (Радянська Україна, 25.X 1961, 1);  * У порівняннях. І шумлять, і дзвенять їх [народні] пісні над невпинною течією Дніпра-Славути, як голос правди і слави.. (Максим Рильський, III, 1956, 26).

6. Про думку, висловлювання, міркування. Сила і непереможність Комуністичної партії полягає у кровному, нерозривному зв'язку з масами, в умінні прислухатися до їх голосу (Комуніст України, 1, 1959, 7); Голос радянських письменників — це голос радянського народу (Літературна газета. 31.VIII 1950, 2);  * Образно. Панас Мирний відчував, що йому бракує власного поетичного голосу, художньої майстерності, поетичної досконалості, що йому треба наполегливо вчитись (Радянське літературознавство, 18, 1955, 248).
Підносити голос див. підносити.

7. Право висловлювати свою думку при вирішенні державних або громадських справ. — Я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (Степан Васильченко, IV, 1960, 20); [Чирва:] Не дам [хліба] на одробіток, бо самого обікрали... Голосу позбавили... (Іван Микитенко, I, 1957, 88);
//  Зовнішній вияв цієї думки. На підставі статті 116 Конституції Української РСР вибори депутатів є рівними: кожний громадянин має один голос (Положення про вибори до ВР УРСР, 1946, 3); Довелось підраховувати голоси (Андрій Головко, II, 1957, 522).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 115.

Коментарі (0)