ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, жін., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. * У порівняннях. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).
ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, жін., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. * У порівняннях. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 116.