ГОЛОСЛІ́ВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необґрунтований. — Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 393); — Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 185).