в означеннях
Тлумачення, значення слова «голосистий»:

ГОЛОСИ́СТИЙ, а, е.

1. Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (Павло Грабовський, I, 1959, 321); На вулиці голосиста циганка продавала паперові троянди. «Як живі! Як живі!» — вигукувала вона (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 128); У Марини Стадник була в Кривчику.. заслужена слава голосистої співачки (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 148).

2. Дзвінкий, гучний. В селі загаласували півні. Здавалось, сама земля задзвеніла тим голосистим кукуріканням (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 105); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 116.

Коментарі (0)