в означеннях
Тлумачення, значення слова «голосити»:

ГОЛОСИТИ 1, ошу, осиш, недок.

1. Голосно плакати. Голодна дітвора голосить (Олекса Стороженко, I, 1957, 31); Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 340);  * Образно. На Дніпро позирав [козак], ..Сині хвилі голосили (Тарас Шевченко, I, 1951, 381).

2. за ким, над ким, по кому і без додатка, заст. Голосно причитати (при виконанні похоронного або весільного обрядів); тужити. От покликали Настю, а замість її поставили другу жінку, щоб голосила над покійною (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 93); Всі молодиці плакали й казали, що ніхто в цілому селі не вміє так гарно голосити, як молода Любка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 96); Чому не заводить [ненька], не голосить по покійнику..? (Іван Франко, I, 1955, 134).

3. Кричати, вигукувати що-небудь. А дрібнота [дрібне панство] Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити, Та верещать (Тарас Шевченко, I, 1951, 248).
 Ґвалтом голосити — кричати в один голос. Тутешні земляки наші (а надто панночки) як почули, що мені бог таке добро посилає, то ще трошки подурнішали. Ґвалтом голосять: не до пари, не до пари! (Тарас Шевченко, VI, 1957, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 116.

Коментарі (0)

ГОЛОСИТИ 2, ошу, осиш, недок., перех., діал. Поширювати, обнародувати. Рутенців плем'я перед ним [князем] Хилило чола покірно І голосило на весь світ Його славу безмірно (Іван Франко, XIII, 1954, 421); Судити когось на підставі факту, слова — годі! Здається, говоримо про когось правду, а ми голосимо неправду. В осуді когось треба великої обережності (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 279).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 116.

Коментарі (0)