ГОЛОВА́, и,
1. жін. Частина тіла людини або
тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ
центральної нервової системи. Головою молодою На руку
схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась
Княжна моя (Тарас Шевченко, II, 1953, 16); Подивився Давид на їхні
ноги червоні, похитав головою й нічого не сказав
(Андрій Головко, II, 1957, 8); * Образно. Карпат висока голова Віта
безхмарне небо (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946,
36);
// Одиниця ліку худоби. Колгоспи, радгоспи і підсобні
господарства вже зняли з відгодівлі 5,8 мільйона голів
свиней (Радянська Україна, 22.XI 1956, 1); Розбрелась в степу
худоба — Ціла тисяча голів (Іван Нехода. Ми живемо.., 1960,
106);
// Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини
На грядках жовтіли здорові голови повняків-гвоздиків,
чорніли чорнобривці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); З темної
зелені виступили важкі голови соняшників (Василь Козаченко, Нові
Потоки. 1948, 157).
▲ Адамова голова див. адамів.
♦ Братися (хапатися) за голову — удаватися у
розпач. Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться
у простір (Леся Українка, II, 1951, 261); — Дядьку Іване, —
скрикує дівчина, — врятуйте нас, — вона хапається
обома руками за голову, і з-під її долонь вибиваються сльози
(Михайло Стельмах, II, 1962, 198); Вбивати (вбити) в голову
див. вбивати 1; В головах — коло голови, під головою
або коло того місця, куди кладуть голову. Середина
куреня.. В глибині ліжко з дровиняк заслано воловою
шкурою, в головах сідло (Карпенко-Карий, II, 1960, 267); Свічка
блимала на столику в головах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311);
В голови (в голову) класти (покласти, підкладати,
підкласти) що — класти що-небудь під голову або на те
місце, куди кладуть голову. Подушку перебила
[Марія] пухкенько — поклала в голову, застелила
рядном (Андрій Головко, II, 1957, 112); Видавати (видати)
[себе] з головою — ненароком виявляти перед кимсь
свою помилку, провину, те, що старанно приховувалося.
— Але це так, між іншим, — і одразу ж самим оцим
вступом уже видала [Марина] себе з головою (Андрій Головко, I,
1957, 453); Викинути з голови кого, що — не думати,
забути про кого-, що-небудь. — Викиньте все з голови
і звіртесь на мене (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 121); — Плюнь та
й з голови викинь. Не варта вона, щоб за неї й думати
(Андрій Головко, II, 1957, 138); Вішати (повісити) голову —
журитися. Головне не журися, голови не вішай (Василь Кучер,
Трудна любов, 1960, 210); Бею дорогу був [Яків] такий
говіркий та веселий.., а тут ніби води в рот набрав, і
брови здвинув, і голову повісив (Марко Вовчок, I, 1955, 70);
Голова з вухами — нерозторопна людина. — Голово з
вухами! Хоч при людях кажи, на мене ти! — сказала
Онися, торкнувши його по руці (Нечуй-Левицький, III, 1956,
84); Голова [йде] обертом (кругом); У голові
паморочиться — про стан приголомшеності, розгубленості,
зв'язаний з численними турботами, справами і т. ін.
Холодно в хатині, Клякнемо — та й годі; .. Голова йде
кругом; Чорних думок повно, І стоїш похмурий, Сльози
ллеш безмовно (Павло Грабовський, I, 1959, 204); [Шалімов:]
І без вина голова обертом (Іван Кочерга, II, 1956, 21); Головою
відповідати (відповісти, ручатися, ручитися) за кого —
що — брати на себе повну відповідальність за кого-,
що-небудь. — Я за кожного, кого ми озброїли, головою
ручусь (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 214); Голову
втопити — зробити або зробитися нещасливим, занапастити
когось або себе [Кнур:] Рідне дитя запакувала!
Голову його втопила! (Панас Мирний, V, 1955, 91); Голову
гризти (прогризти) — докучати кому-небудь кимсь, чимсь,
вимагати що-небудь у когось і т. ін. Жінка було гризе
йому голову і уранці і увечері (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229);
Перші глави почну переписувать. Тепер хоч уже ніхто
не гризтиме моєї голови! (Леся Українка, V, 1956, 131);
— Гетьте, не лізьте! — скрикне Марина. — Он мені всі
голову прогризли вами (Панас Мирний, IV, 1955, 233);
— Я вже татові голову прогризла, щоб і дітям у школі
молоко видавали. Без грошей (Василь Кучер, Трудна любов,
1960, 435); Голову закручувати (закрутити) —
позбавляти здатності розумно діяти або ставитися до
оточуючого. [Іван:] Дивлюсь на тебе та й думаю: закрутиш
ти комусь так голову, що аж занудить (Степан Васильченко, III, 1960,
28); Заливати (залити) голову див. заливати;
Заломлювати (заломити) голову див. заломлювати; Голову
зложити; Головою накласти (наложити); Голову
покласти (скласти) — загинути. Було полковник так
Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні
Полтавські вали (Де шведи голови поклали) (Іван Котляревський,
I, 1952, 194); Недарма голови зложили брати мої серед
полів, — червоний прапор зазорів, загартувались наші
сили, щоб йти у бій на ворогів! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959,
23); Щось було в його долоні батьківське, лагідне, бо
маленька Танька, котрої татко вже рік як наклав в
партизанах головою, раптом пустила сльозу (Юрій Бедзик.
Полки..; 1959, 140); Голову крутити див. крутити;
Голову ламати — намагатися зрозуміти що-небудь:
вирішувати складне питання. [2-га дівчина:]
Усі дівчата.. згадують тебе та голову ламають — що..
з тобою подіялось (Степан Васильченко, III, 1960, 44); Давно, в роки
своєї молодості, Гриша-семінарист теж нібито ламав
собі голову над олешківською проблемою (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 80); Голову морочити див. морочити;
Голову підводити (підвести, піднімати, підняти) —
відроджуватися, активізуватися. Вся Таврія в цей
час була вже в тривозі.. Підводила голову контрреволюція
по містах, нахабніло в степах куркульство (Олесь Гончар,
II, 1959, 85); Голову прихилити де, куди — мати
пристановище. Свою мрію мати куточок над Дніпром, де
могла б прихилити свою голову і його сестра Ярина,
Шевченко міг висловити тільки в романтичному сні
(Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 538); Багатьом
борцям і захисникам Батьківщини.., які повернуться
після війни до рідних місць, можливо, ніде буде й голову
прихилити на ніч (Олександр Довженко, III, 1960, 204); Голову
сушити — турбуватися про кого-, що-небудь. — Вам
зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все
турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 37); Голову
схиляти (схилити): а) (перед ким) підкорятися
кому-небудь. — Хто ж це буде терпіти отаку наругу?
Коли ось цей Петро он обома ногами вже в могилі, а й
той перед ними [фашистами] шапки не зняв, не схилив
голови (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 41); б) (перед чим, уроч.)
віддавати шану чомусь. Тут [в Аджанті] кожен
приїжджий схиляє голову перед талантом великого
індійського народу (Василь Минко, Намасте.., х 1957, 24); Давати
(дати) голову на відріз (на відруб і т. ін.); Давати (дати)
голову обрубати — ручатися своїм життям. [Петро:]
Даю голову обрубати, що він не дурно топчеться..
Звісно, йому не любові тії [тієї] треба, — батькові гроші
замуляли... (Панас Мирний, V, 1955, 159); — Чи ви повірили,
що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що
це чиста провокація (Андрій Головко, II, 1957, 158); Забивати
(забити) голову див. забивати; Забити собі в голову див.
забивати; Забрести в голову див. забрідати; Заходити
(зайти) в голову див. заходити; З голови до ніг; З ніг
до голови; З (від) голови до п'ят — повністю, цілком.
Становий здивованим поглядом змірив Семена від
голови до п'ят, наче не сподівався такої упертості
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 126); Припровадили мене перед
якогось чорношинельника, доповіли йому. Позіхнув ліниво,
зміряв поглядом з голови до ніг, буркнув: — У камеру
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 52); З головою доволі (досить) —
цілком досить. Якби ти прислав в Одесу мені рублів з
10, то вже було б з головою доволі (Леся Українка, V, 1956,
241); З головою поринати (поринути, пірнати,
пірнути) в що — повністю, цілком віддаватися чому-небудь.
Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом
з головою пірнаю в етнографічні записи (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 344); Він-кинувся до сейфа, витяг креслення,
розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло
й з головою поринув у роботу (Вадим Собко, Срібний корабель,
1961, 127); З хворої голови на здорову перекладати
(перекласти, валити, звалювати, звалити і т. ін.) —
перекладати або звалювати з винного на невинного;
На головах ходити; Трохи на головах не ходити —
чинити безладдя, бешкетувати. П'яні чоловіки трохи на
головах не ходять (Панас Мирний, II, 1954, 193); На голову
(на багато голів) вище кого — значно перевершувати
кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому,
культурному і т. ін.). Тільки щасливим поколінням судилося
піднестися на багато голів вище своїх предків, а може
й правнуків (Олександр Довженко, III, 1960, 307); На свою (мою,
твою і т. ін.) голову — собі (мені, тобі і т. ін.) на
шкоду. — От і дослужилася у людей, от і заробила
добра на свою голову! (Панас Мирний, I, 1954, 85); Прийшла
і Христя на зиму додому, на материну голову прийшла
(Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 19); [І] не в голові що —
немає інтересу до чого-небудь. — Домасі і не в голові
наше гуляння. Знаю я добре, яка туга прийшла їй до
серця (Марко Вовчок, I, 1955, 60); Не вкладається в голові —
важко збагнути. Славці не вкладалося в голові, що
батько її зовсім не такий, яким вималювала в своїй уяві
(Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 77); Не зносити голови див.
зношувати; У голову брати (взяти) — ставити за мету;
вирішувати; У голову (у голови) [собі] не брати (не
покладати) — не думати, не здогадуватися. Ніхто тоді
з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба провести
додому (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 120); — Винуватий,
товаришу комісар такої-то частини!.. Дозвольте
доповісти, — ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте
(Юрій Яновський, I, 1938, 276); Хоч кіл (кілок) на голові
теши — про неможливість переконати вперту або
нетямущу людину. Хоч кіл на голові, як кажуть, їй
[Добрості] теши, Хоч ти візьми її — печи або души, Не
зна вона, що то людські переполохи, І не лякається ні
од чого нітрохи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 42); Як
упреться [Безбородько], наче стовпець у плоті, нічим не
поворушиш, хоч кіл на голові теши... (Михайло Стельмах,
Правда... 1961, 138); Як сніг на голову — зненацька,
несподівано, раптово. Вони [матроси] вривалися в
німецькі траншеї з усіх боків, падали, як сніг на голову,
й трощили все, що потрапляло під руки (Василь Кучер, Голод,
1961, 132); Чи добре вона зробила, отак, як сніг на
голову, з'явившись у цій кімнаті? (Вадим Собко, Срібний корабель,
1961, 53).
2. жін. Ця частина тіла людини як орган
мислення; мозок. Мислі в голові важкі вертілись, тьмили
світ, мов пил (Іван Франко, XIII, 1954, 36); В голові роїлося
багато різних думок (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 70);
// перен.
Розум, свідомість. — Чіпка мій моторний, удатний,
золоті в його руки й голова неабияка... (Панас Мирний, II,
1954, 252);
// Розумна людина. — То дід — голова!
Прехороший, прерозумний, про старовину вам
розкаже, говіркий який!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130); [X
ранко:] Галька от — навпаки; то — голова: у батька
вдалася! (Панас Мирний, V, 1955, 122);
// Про людину як
носія певних якостей. — Стара, необачна голово!..
схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди
сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Тож
і здавалось молодим головам, що без них там. ніяк
не наведуть ладу, на тому фронті (Юрій Збанацький, Сеспель,
1961, 98).
♦ Без голови — про нерозумну людину; Без царя в
голові див. цар; Гаряча голова — про людину, яка
захоплюється чим-небудь; палка, запальна людина.
Найгарячіші голови, яким у печінках сидів їхній
ненажерливий односельчанин, подавали голос, щоб виселити
стару Коржиху з сином, але громада не згодилась
(Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 153); Голову втрачати
(втратити, губити, згубити, загубити і т. ін.) —
втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти. — Не
втрачай голови... не втрачай голови.., — говорило щось
у ньому (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 171); Вона знає, як я люблю її.
Як дурисвіт, як хлопчак, що втратив голову (Петро Колесник,
На фронті.., 1959, 129); [Романюк:] Не бійся.
Твій тато не з тих, хто голову губить... (Олександр Корнійчук, II,
1955, 264); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як
гукну на повний голос: «Браво, Манюрка!» (Юрій Яновський,
I, 1958, 258); З головою — про кмітливу і розумну
людину; Капустяна голова, зневажл. — про людину,
яка не має здорового розуму. — Ой, роби-те! —
протягаючи слова, передражнила Лесиха. — Так робите, як
той, у кого глиняні руки і капустяна голова (Іван Франко, I,
1955, 60); Мати голову на плечах (на в'язах) — бути
розумним. Якщо Брахватіста намагається вислизнути із
капкана, то й він, комісар Олів'єро, має голову на в'язах
(Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 150).
3. чол. і жін. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін. Голова зборів башмачник Перегуда надав перше слово секретареві парторганізації (Олесь Донченко, I, 1956, 499); Максим затуманеними очима глянув на голову засідання (Натан Рибак, Час, 1960, 732).
4. чол. і жін. Керівник установи, об'єднання,
товариства, організації та їх відділів. Голова сільради довго
дзвонив кудись телефоном (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 81);
На голову колгоспу Івана Сергійовича обрали одноголосно
(Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 219);
// У дореволюційній
Росії і на Україні — керівник деяких виборних
органів. Багатого голову скинули й обрали за голову [волості]
чередника (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); — Він дума, як
голова, то й велика цяця?! (Панас Мирний, II, 1954, 185).
5. чол. і жін. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів. 7 липня [1962 р.] Голова Президії Верховної Ради СРСР.. прийняв у Кремлі делегацію Державних зборів Угорської Народної Республіки (Радянська Україна, 8.VII 1962, 1).
6. чол. і жін., перен. Основне, головне в чому-небудь. Риба — вода, ягода — трава, а хліб — всьому голова (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 45); — Всьому на світі голова — фабрика (Юрій Яновський, IV, 1959, 2).
7. чол. і жін., перен. Авторитетна особа; головний у
якій-небудь справі. [Парвус:] Не жінка хаті
голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його й
ручити... (Леся Українка, II, 1951, 410); [Князь:] Я князь!
Я голова Всіх руських владників! (Іван Франко, IX, 1952, 244).
Сам (сама) собі голова — про чию-небудь повну
незалежність, самостійність. — Ніхто тепер до мене не
мішайся... Я сама собі голова (Панас Мирний, IV, 1955, 57).
8. жін. Перші ряди, передня частина чого-небудь (колони, загону, групи і т. ін.), що рухається. Голова колони вже входила в браму (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 164).
9. жін. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. — От і почав Хоцінський до мене вчащати; ..шле мені з сахарні по голові сахару, — бачу, чогось годить мені, тупцяє коло мене (Нечуй-Левицький, I, 1956, 125).