в означеннях
Тлумачення, значення слова «голова»:

ГОЛОВА́, и,

1. жін. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Тарас Шевченко, II, 1953, 16); Подивився Давид на їхні ноги червоні, похитав головою й нічого не сказав (Андрій Головко, II, 1957, 8);  * Образно. Карпат висока голова Віта безхмарне небо (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946, 36);
//  Одиниця ліку худоби. Колгоспи, радгоспи і підсобні господарства вже зняли з відгодівлі 5,8 мільйона голів свиней (Радянська Україна, 22.XI 1956, 1); Розбрелась в степу худоба — Ціла тисяча голів (Іван Нехода. Ми живемо.., 1960, 106);
//  Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини На грядках жовтіли здорові голови повняків-гвоздиків, чорніли чорнобривці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); З темної зелені виступили важкі голови соняшників (Василь Козаченко, Нові Потоки. 1948, 157).
Адамова голова див. адамів.
Братися (хапатися) за голову — удаватися у розпач. Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простір (Леся Українка, II, 1951, 261); — Дядьку Іване, — скрикує дівчина, — врятуйте нас, — вона хапається обома руками за голову, і з-під її долонь вибиваються сльози (Михайло Стельмах, II, 1962, 198); Вбивати (вбити) в голову див. вбивати 1; В головах — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову. Середина куреня.. В глибині ліжко з дровиняк заслано воловою шкурою, в головах сідло (Карпенко-Карий, II, 1960, 267); Свічка блимала на столику в головах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); В голови (в голову) класти (покласти, підкладати, підкласти) що — класти що-небудь під голову або на те місце, куди кладуть голову. Подушку перебила [Марія] пухкенько — поклала в голову, застелила рядном (Андрій Головко, II, 1957, 112); Видавати (видати) [себе] з головою — ненароком виявляти перед кимсь свою помилку, провину, те, що старанно приховувалося. — Але це так, між іншим, — і одразу ж самим оцим вступом уже видала [Марина] себе з головою (Андрій Головко, I, 1957, 453); Викинути з голови кого, що — не думати, забути про кого-, що-небудь. — Викиньте все з голови і звіртесь на мене (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 121); — Плюнь та й з голови викинь. Не варта вона, щоб за неї й думати (Андрій Головко, II, 1957, 138); Вішати (повісити) голову — журитися. Головне не журися, голови не вішай (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 210); Бею дорогу був [Яків] такий говіркий та веселий.., а тут ніби води в рот набрав, і брови здвинув, і голову повісив (Марко Вовчок, I, 1955, 70); Голова з вухами — нерозторопна людина. — Голово з вухами! Хоч при людях кажи, на мене ти! — сказала Онися, торкнувши його по руці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84); Голова [йде] обертом (кругом); У голові паморочиться — про стан приголомшеності, розгубленості, зв'язаний з численними турботами, справами і т. ін. Холодно в хатині, Клякнемо — та й годі; .. Голова йде кругом; Чорних думок повно, І стоїш похмурий, Сльози ллеш безмовно (Павло Грабовський, I, 1959, 204); [Шалімов:] І без вина голова обертом (Іван Кочерга, II, 1956, 21); Головою відповідати (відповісти, ручатися, ручитися) за кого — що — брати на себе повну відповідальність за кого-, що-небудь. — Я за кожного, кого ми озброїли, головою ручусь (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 214); Голову втопити — зробити або зробитися нещасливим, занапастити когось або себе [Кнур:] Рідне дитя запакувала! Голову його втопила! (Панас Мирний, V, 1955, 91); Голову гризти (прогризти) — докучати кому-небудь кимсь, чимсь, вимагати що-небудь у когось і т. ін. Жінка було гризе йому голову і уранці і увечері (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); Перші глави почну переписувать. Тепер хоч уже ніхто не гризтиме моєї голови! (Леся Українка, V, 1956, 131); — Гетьте, не лізьте! — скрикне Марина. — Он мені всі голову прогризли вами (Панас Мирний, IV, 1955, 233); — Я вже татові голову прогризла, щоб і дітям у школі молоко видавали. Без грошей (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 435); Голову закручувати (закрутити) — позбавляти здатності розумно діяти або ставитися до оточуючого. [Іван:] Дивлюсь на тебе та й думаю: закрутиш ти комусь так голову, що аж занудить (Степан Васильченко, III, 1960, 28); Заливати (залити) голову див. заливати; Заломлювати (заломити) голову див. заломлювати; Голову зложити; Головою накласти (наложити); Голову покласти (скласти) — загинути. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Де шведи голови поклали) (Іван Котляревський, I, 1952, 194); Недарма голови зложили брати мої серед полів, — червоний прапор зазорів, загартувались наші сили, щоб йти у бій на ворогів! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 23); Щось було в його долоні батьківське, лагідне, бо маленька Танька, котрої татко вже рік як наклав в партизанах головою, раптом пустила сльозу (Юрій Бедзик. Полки..; 1959, 140); Голову крутити див. крутити; Голову ламати — намагатися зрозуміти що-небудь: вирішувати складне питання. [2-га дівчина:] Усі дівчата.. згадують тебе та голову ламають — що.. з тобою подіялось (Степан Васильченко, III, 1960, 44); Давно, в роки своєї молодості, Гриша-семінарист теж нібито ламав собі голову над олешківською проблемою (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 80); Голову морочити див. морочити; Голову підводити (підвести, піднімати, підняти) — відроджуватися, активізуватися. Вся Таврія в цей час була вже в тривозі.. Підводила голову контрреволюція по містах, нахабніло в степах куркульство (Олесь Гончар, II, 1959, 85); Голову прихилити де, куди — мати пристановище. Свою мрію мати куточок над Дніпром, де могла б прихилити свою голову і його сестра Ярина, Шевченко міг висловити тільки в романтичному сні (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 538); Багатьом борцям і захисникам Батьківщини.., які повернуться після війни до рідних місць, можливо, ніде буде й голову прихилити на ніч (Олександр Довженко, III, 1960, 204); Голову сушити — турбуватися про кого-, що-небудь. — Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 37); Голову схиляти (схилити): а) (перед ким) підкорятися кому-небудь. — Хто ж це буде терпіти отаку наругу? Коли ось цей Петро он обома ногами вже в могилі, а й той перед ними [фашистами] шапки не зняв, не схилив голови (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 41); б) (перед чим, уроч.) віддавати шану чомусь. Тут [в Аджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (Василь Минко, Намасте.., х 1957, 24); Давати (дати) голову на відріз (на відруб і т. ін.); Давати (дати) голову обрубати — ручатися своїм життям. [Петро:] Даю голову обрубати, що він не дурно топчеться.. Звісно, йому не любові тії [тієї] треба, — батькові гроші замуляли... (Панас Мирний, V, 1955, 159); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація (Андрій Головко, II, 1957, 158); Забивати (забити) голову див. забивати; Забити собі в голову див. забивати; Забрести в голову див. забрідати; Заходити (зайти) в голову див. заходити; З голови до ніг; З ніг до голови; З (від) голови до п'ят — повністю, цілком. Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п'ят, наче не сподівався такої упертості (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 126); Припровадили мене перед якогось чорношинельника, доповіли йому. Позіхнув ліниво, зміряв поглядом з голови до ніг, буркнув: — У камеру (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 52); З головою доволі (досить) — цілком досить. Якби ти прислав в Одесу мені рублів з 10, то вже було б з головою доволі (Леся Українка, V, 1956, 241); З головою поринати (поринути, пірнати, пірнути) в що — повністю, цілком віддаватися чому-небудь. Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 344); Він-кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 127); З хворої голови на здорову перекладати (перекласти, валити, звалювати, звалити і т. ін.) — перекладати або звалювати з винного на невинного; На головах ходити; Трохи на головах не ходити — чинити безладдя, бешкетувати. П'яні чоловіки трохи на головах не ходять (Панас Мирний, II, 1954, 193); На голову (на багато голів) вище кого — значно перевершувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.). Тільки щасливим поколінням судилося піднестися на багато голів вище своїх предків, а може й правнуків (Олександр Довженко, III, 1960, 307); На свою (мою, твою і т. ін.) голову — собі (мені, тобі і т. ін.) на шкоду. — От і дослужилася у людей, от і заробила добра на свою голову! (Панас Мирний, I, 1954, 85); Прийшла і Христя на зиму додому, на материну голову прийшла (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 19); [І] не в голові що — немає інтересу до чого-небудь. — Домасі і не в голові наше гуляння. Знаю я добре, яка туга прийшла їй до серця (Марко Вовчок, I, 1955, 60); Не вкладається в голові — важко збагнути. Славці не вкладалося в голові, що батько її зовсім не такий, яким вималювала в своїй уяві (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 77); Не зносити голови див. зношувати; У голову брати (взяти) — ставити за мету; вирішувати; У голову (у голови) [собі] не брати (не покладати) — не думати, не здогадуватися. Ніхто тоді з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба провести додому (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 120); — Винуватий, товаришу комісар такої-то частини!.. Дозвольте доповісти, — ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Юрій Яновський, I, 1938, 276); Хоч кіл (кілок) на голові теши — про неможливість переконати вперту або нетямущу людину. Хоч кіл на голові, як кажуть, їй [Добрості] теши, Хоч ти візьми її — печи або души, Не зна вона, що то людські переполохи, І не лякається ні од чого нітрохи (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 42); Як упреться [Безбородько], наче стовпець у плоті, нічим не поворушиш, хоч кіл на голові теши... (Михайло Стельмах, Правда... 1961, 138); Як сніг на голову — зненацька, несподівано, раптово. Вони [матроси] вривалися в німецькі траншеї з усіх боків, падали, як сніг на голову, й трощили все, що потрапляло під руки (Василь Кучер, Голод, 1961, 132); Чи добре вона зробила, отак, як сніг на голову, з'явившись у цій кімнаті? (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 53).

2. жін. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. Мислі в голові важкі вертілись, тьмили світ, мов пил (Іван Франко, XIII, 1954, 36); В голові роїлося багато різних думок (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 70);
//  перен. Розум, свідомість. — Чіпка мій моторний, удатний, золоті в його руки й голова неабияка... (Панас Мирний, II, 1954, 252);
//  Розумна людина. — То дід — голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 130); [X ранко:] Галька от — навпаки; то — голова: у батька вдалася! (Панас Мирний, V, 1955, 122);
//  Про людину як носія певних якостей. — Стара, необачна голово!.. схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Тож і здавалось молодим головам, що без них там. ніяк не наведуть ладу, на тому фронті (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 98).
Без голови — про нерозумну людину; Без царя в голові див. цар; Гаряча голова — про людину, яка захоплюється чим-небудь; палка, запальна людина. Найгарячіші голови, яким у печінках сидів їхній ненажерливий односельчанин, подавали голос, щоб виселити стару Коржиху з сином, але громада не згодилась (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 153); Голову втрачати (втратити, губити, згубити, загубити і т. ін.) — втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти. — Не втрачай голови... не втрачай голови.., — говорило щось у ньому (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 171); Вона знає, як я люблю її. Як дурисвіт, як хлопчак, що втратив голову (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 129); [Романюк:] Не бійся. Твій тато не з тих, хто голову губить... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 264); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як гукну на повний голос: «Браво, Манюрка!» (Юрій Яновський, I, 1958, 258); З головою — про кмітливу і розумну людину; Капустяна голова, зневажл. — про людину, яка не має здорового розуму. — Ой, роби-те! — протягаючи слова, передражнила Лесиха. — Так робите, як той, у кого глиняні руки і капустяна голова (Іван Франко, I, 1955, 60); Мати голову на плечах (на в'язах) — бути розумним. Якщо Брахватіста намагається вислизнути із капкана, то й він, комісар Олів'єро, має голову на в'язах (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 150).

3. чол. і жін. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін. Голова зборів башмачник Перегуда надав перше слово секретареві парторганізації (Олесь Донченко, I, 1956, 499); Максим затуманеними очима глянув на голову засідання (Натан Рибак, Час, 1960, 732).

4. чол. і жін. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів. Голова сільради довго дзвонив кудись телефоном (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 81); На голову колгоспу Івана Сергійовича обрали одноголосно (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 219);
//  У дореволюційній Росії і на Україні — керівник деяких виборних органів. Багатого голову скинули й обрали за голову [волості] чередника (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); — Він дума, як голова, то й велика цяця?! (Панас Мирний, II, 1954, 185).

5. чол. і жін. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів. 7 липня [1962 р.] Голова Президії Верховної Ради СРСР.. прийняв у Кремлі делегацію Державних зборів Угорської Народної Республіки (Радянська Україна, 8.VII 1962, 1).

6. чол. і жін., перен. Основне, головне в чому-небудь. Риба — вода, ягода — трава, а хліб — всьому голова (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 45); — Всьому на світі голова — фабрика (Юрій Яновський, IV, 1959, 2).

7. чол. і жін., перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі. [Парвус:] Не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його й ручити... (Леся Українка, II, 1951, 410); [Князь:] Я князь! Я голова Всіх руських владників! (Іван Франко, IX, 1952, 244).
 Сам (сама) собі голова — про чию-небудь повну незалежність, самостійність. — Ніхто тепер до мене не мішайся... Я сама собі голова (Панас Мирний, IV, 1955, 57).

8. жін. Перші ряди, передня частина чого-небудь (колони, загону, групи і т. ін.), що рухається. Голова колони вже входила в браму (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 164).

9. жін. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. — От і почав Хоцінський до мене вчащати; ..шле мені з сахарні по голові сахару, — бачу, чогось годить мені, тупцяє коло мене (Нечуй-Левицький, I, 1956, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 109.

Коментарі (0)