в означеннях
Тлумачення, значення слова «головач»:

ГОЛОВА́Ч, а, чол.

1. розм. Те саме, що головань. Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок, I, 1955, 276).

2. діал. У західних областях України в минулому — керівна особа. Князь бавився, 'їздив на візити по міських, головачах та околишніх панах (Іван Франко, 111, 1950, 146); — Ха-ха, ото наш піп і головачі завертяться з жандармами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 354).

3. Жук родини пластинчатовусих з великою головою і дуже розвиненими ротовими частинами; шкідпик бобових та злакових рослин; кравчик. Кравчик, або головач — Lethrus apterus Laxm. Жук чорний, переднєспинка з витягнутими вперед передніми кутами; тіло дуже опукле, голова велика з сильно розвиненими ротовими частинами (Шкідники.. рослин, 1949, 168).

4. Народна назва самця лосося дунайського.

5. Риба родини бичкових; бичок-головень.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 112.

Коментарі (0)