в означеннях
Тлумачення, значення слова «головний»:

ГОЛОВНИ́Й, а, е.

1. Прикм. до голова 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 281);
//  Призначений для голови. Заслала [мати] простинею,.. положила дві головні подушечки зверху (Панас Мирний, I, 1954, 323); — Зняти головні убори! (Олесь Гончар, III, 1959, 210).

2. Який рухається попереду чого-небудь; передній. І згадав він по дорозі, Що у головнім обозі Там у нього бранців много (Іван Франко, XIII, 1954, 374); Він наказав усім чотирьом гарматам цілитися в головний танк (Леонід Первомайський. Атака.., 1946, 57).

3. Найважливіший, основний, суттєвий. Писала мені Оксана Ст., що Маня має грати головну роль в моїй драмі… (Леся Українка, V, 1956, 201); Іван Іванович полював на.. барсука, білку та іншу тайгову дичину.. Але головною пристрастю було полювання на тигрів (Олександр Довженко, I, 1958, 109);
//  у знач. ім. головне, ного, сер. Як це часто буває в момент крайнього горя, її думки хапалися за стороннє, щоб забути головне (Олесь Гончар, III, 1959, 184).
Головне речення, грам. — основне речення, яке має при собі залежні підрядні речення. Головне речення — основна в граматичному відношенні частина складнопідрядного речення, яка повністю або тільки частково зберігає структурні ознаки простого речення (Сл. лінів, терм., 1957, 35).
Грати головну скрипку див. грати 2.

4. у знач. вставн. сл. головне. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для вираження певної оцінки висловлюваного. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Леся Українка, II, 1951, 66).
 Головним чином — переважно, в основному, головно. Населення Запорізької Січі.. складалося головним чином з українських козаків (Максим Рильський, III, 1956, 16).

5. Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний. З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Від головної пристані і десь аж до плавнів снус понад водою розтривожений людський мурашник (Олесь Гончар, Таврі я.., 1957, 24).

6. Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь. До головного інженера ставився [Каринський], як старанний учень до вчителя (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 21);
//  у знач. ім. головний, ного, чол., розм. Той, хто очолює що-небудь. — Я сьогодні дзвонив у редакцію. Головного не було, десь у командировці (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 389).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 112.

Коментарі (0)