в означеннях
Тлумачення, значення слова «голуб»:

ГОЛУБ, а, чол.

1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір'ям та великим волом. По надвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Андрій Головко, I, 1957, 190);  * У порівняннях. Вони [Галя і Чіпка] справді — як ті голуби: де одно, там і друге (Панас Мирний, II, 1954, 252).
 Голуб миру — зображення білого голуба як символу миру. Голуби миру з'явилися в усіх куточках мартенівського цеху (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 106).

2. розм. Пестливе називання чоловіка (перев. при звертанні). [Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... (Марко Кропивницький, I, 1958, 60); [Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (Олександр Корнійчук, II, 1955, 196).

3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 311);
//  Виріб з тіста у вигляді такої птиці. Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 118.

Коментарі (0)