ГОЛУБО́К, ока, чол., розм. Зменш.-пестл. до голуб 1, Наслухавсь Голубок Шпакової дурниці, Аж крильця трусяться летіти до жар-птиці (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 114); Чубчик, сивий голубок. Живе на голуб'ятні (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 105); * У порівняннях. Мовить баба у кутку, — Я щедруха, я гладуха; В мене донечка красуха; Кучерявенький синок, Як той сизий голубок (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 287).