ГОЛУ́БОНЬКО, а, чол. Пестл. до голуб. Ой, гаю мій, гаю, Та густий — не прогляну; упустила та голубонька Та вже й не піймаю (Українські народні ліричні пісні, 1958, 214); В небі один місяць ясненький, В світі один батько рідненький, Наш голубонько сивенький (Леся Українка, I, 1951, 10).