ГОЛУБИ́ЦЯ, і, жін., заст. Голубка. * У порівняннях. — Яково ж буде їй, моєму дитятеві, що чиста і непорочна у сім ділі, як голубиця..? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 342); Тимофій стоїть перед Христею, б'є себе в груди та вичитує. — Се та, кого жаждала душа моя! Прийди ж, ближняя моя, добрая моя, голубице моя! (Панас Мирний, II, 1954, 88); Ігуменя.. пробубоніла ласкаво, наскільки це дозволяв її бас: — Іди, голубице моя, на кухню (Олесь Донченко, III, 1956, 165).