в означеннях
Тлумачення, значення слова «гонобити»:

ГОНОБИТИ, блю, биш; мн. гоноблять; недок., перех. і без додатка; заст. Плекати, викохувати. Не любив [Башкир], щоб кріпаки дбали про волю або гонобили яку-небудь думку про неї (Панас Мирний, IV, 1955, 220);
//  з інфін. Намагатися, бажати пробити що-небудь. — Думаєш, добра тобі мислять, отакі типи? Тільки й гоноблять.. кудись тебе завести одного, без товаришів, та. впоїти (Олесь Гончар, I, 1954, 275); Буланий, граючись, гонобив ухопити шапку на Богдані, а він обома руками перехопив ті теплі, м'які губи, чим завдав тварині задоволення (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 242).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 123.

Коментарі (0)