ГОНОРИСТО, розм. Присл. до гонористий. * Образно. — В ту хвилину в комірчині протяжно і гонористо, на високій поті, з переливамм, закукурікав півень (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 158).
ГОНОРИСТО, розм. Присл. до гонористий. * Образно. — В ту хвилину в комірчині протяжно і гонористо, на високій поті, з переливамм, закукурікав півень (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 123.