в означеннях
Тлумачення, значення слова «гонитва»:

ГОНИ́ТВА, и, жін.

1. Переслідування з метою спіймати. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185); Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (Олесь Донченко, I, 1956, 174).

2. Дуже швидкий рух, дуже швидка їзда. Розпарені коні спинились, перебирали ногами, тремтіли, збуджені гонитвою (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 47).

3. за чим, перен. Посилене прагнення до чого-небудь, переслідування якої-небудь мети. Гонитва за колоніями в кінці XIX століття, особливо з 1880-х років, з боку всіх капіталістичних держав являє собою загальновідомий факт історії дипломатії і зовнішньої політики (Ленін, 22, 1950, 236); В художньому новаторстві, коли воно.. не являє собою пусту формалістичну гонитву за оригінальністю, є не тільки серйозний ідейний зміст, але неабияка моральна краса (Поезія і революція, 1956, 284).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 122.

Коментарі (1)