в означеннях
Тлумачення, значення слова «горбатий»:
Рими України: словник рим

ГОРБА́ТИЙ, а, е.

1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон, і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (Олесь Гончар, I, 1954, 3);
//  У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. Ніс [у діда] здоровий, горбатий, лоб високий, переписаний трьома зморшками (Панас Мирний, I, 1954, 165); Кудрейко встиг помітити широчезні крила й горбатий, хижий дзьоб шуліки (Олесь Донченко, II, 1956, 276).

2. З горбом (про людину). Іде позад мене якийсь панок, горбатий, головатий, як сова (Іван Франко, I, 1955, 371); В такій позі він дивно скидався на горбату людину (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 159);
//  у знач. ім. горбатий, того, чол.; горбата, тої, жін. Той, хто має горб (про людину).
Притуляти (притулити) горбатого до стіни — говорити щось недоречне, нелогічне. [Маруся:] Ти вже почнеш чорт батьказна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (Марко Кропивницький, I, 1958, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 125.

Коментарі (0)