ГОРДІЙ, я, чол., розм. Гордовита людина. — Цей Крашівка мені не до вподоби: гордій якийсь (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 100); Врадувався государ, щиро втішений, бо цей чубатий гордій признався-таки, нарешті, в звичайній людській недолугості (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 562).