в означеннях
Тлумачення, значення слова «гордовитий»:

ГОРДОВИ́ТИЙ, а, е.

1. Те саме, що гордий 1. Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл, — і щиро покохала його наша гордовита Катря (Марко Вовчок, I, 1955, 90); — Що ж, Гордію, спасибі за ласку, — відповіла йому стримано.., але в мене до іншого серце лежить.. І рушила від нього, ставна і гордовита (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 36); Зірочка [дівчина] відступилася від мене, прибрала гордовиту позу, навіть руки схрестила на грудях (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 46).

2. Сповнений гордості (у 2 знач.); піднесений. Він плекав гордовиту мрію погойдати на руках ще й правнука перед тим, як закінчити свій життєвий шлях (Юрій Яновський, I, 1958, 464).

3. Який зневажливо, звисока ставиться до інших; пихатий. — Кого ж ти вподобав? Чи не Мотрю, бува, Шрамченкову?.. То — багачка, та гордовита, сину (Панас Мирний, II, 1954, 244);
//  Який виражає пихатість. Щось боягузне і разом чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 127.

Коментарі (0)