в означеннях
Тлумачення, значення слова «гордий»:

ГО́РДИЙ, а, е.

1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились: ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (Степан Васильченко, III, 1960, 34); Гордий і волелюбний, він. нагадував сокола, що, вирвавшись з тісної клітки на простір, розправляє свої потужні крила на всю широчінь (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 704);
//  Який виражає особисту гідність, самоповагу. Між усіма бурлаками визначався Микола своїм зростом, своїм рівним станом і гордим сміливим поглядом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 252); В гордій позі з електропилою в руці стоїть Василь Букачук (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 139).

2. Який відчуває задоволення від чого-небудь, усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь. Вона була горда, що чоловік не грає в карти, і всім хвалилась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 296); Ми, українці, горді з того, що живемо в Країні Рад (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 292).

3. перен. Сповнений високого смислу; піднесений. Морозом очі окує, А думи гордії розвіє, Як ту сніжину по степу! (Тарас Шевченко, II, 1953, 354); Гордий, крилатий і неповторний час переживаємо ми, будівники комунізму (Радянська Україна, 1.I 1959, 1).

4. Який має про себе надмірно високу думку і зневажливо, звисока ставиться до інших; пихатий. Пани такі якісь сердиті, а горді — аж надимаються (Марко Вовчок, I, 1955, 27); Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (Андрій Головко, II, 1957, 192);  * Образно. Неприступний, гордий університет вдруге зачинив перед Сергієм свої високі двері (Олекса Гуреїв, Друзі... 1959, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 126.

Коментарі (0)