в означеннях
Тлумачення, значення слова «горішній»:

ГОРІ́ШНІЙ, я, є.

1. Який розташований, міститься зверху; верхній. Скоро лиш пісок з горішньої пляшечки пересиплеться в долішню — повертають її догори денцем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Двері загрюкали, відчинялися вікна в горішніх поверхах — люди визирали на вулицю (Юрій Смолич, V, 1959, 240).

2. Розташований на високому місці або на горі. З гамором або шепотом, більшими або меншими купками, з горішнього і долішнього кінця або з середини Борислава плили-напливали вони [ріпники] (Іван Франко, V, 1951, 374);
//  Стос. до гори (у 1 знач.). Ніч підходила до гір тиха і ніжна, обгортаючи усе блакитним оксамитом. Горішні далі ставали сині-сині (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 28).
Горішній вітер — який іде за течією річки Дніпра вниз; північний. Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер.. зносить камку в море (Нечуй-Левицький, II, 1956, 228); Їм горішній вітер з лісів Білорусі Холодними бризками в очі шпурля (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 131.

Коментарі (1)