в означеннях
Тлумачення, значення слова «горіти»:

ГОРІТИ, рю, ри́ш, недок.

1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Нечуй-Левицький, II, 1956, 212); Інтендант.. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 38);  * У порівняннях. Уся та уличка на сонці червоніє, неначе горить (Нечуй-Левицький, III, 1956, 264).
Горить діло (робота і т. ін.) в руках (під руками) у кого — швидко і успішно робиться що-небудь. Прийнялись за діло... Одначе робота в руках не горіла, як спершу (Панас Мирний, II, 1954, 176); — Оце так Гопкало, — аж горить у нього все під руками! Ну й робітник! (Юрій Яновський, II, 1958, 508); Горить земля під ногами у кого — нестерпні умови, скрутне становище у кого-небудь. — Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, ..хіба у вас горить земля під ногами? (Натан Рибак, Час.., 1960, 656); Поляки чули, що земля горить у них під ногами, і робили шалені скоки, що прискорювали катастрофу (Іван Франко, III, 1950, 323); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (Радянська Україна, 5.I 1963, 4); Не горить — нема причин поспішати. — Олександре, а ти чому покинув шлях [пост на шляху]?.. — Таке діло, Свириде Яковлевичу,.. — що не втерпів. — Горіло? — Не горіло, але не втерпів [піти на збори] (Михайло Стельмах, II, 1962, 14); — Мені не горить, можна й пізніше, — знизав плечима Гнат (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 269); — Нам не горить. Встигнемо (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 88).

2. Давати або випромінювати світло; світитися. Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять (Іван Котляревський, I, 1952, 222); Далеко на Дніпрі горів сигнальний ліхтар (Юрій Яновський, I, 1958, 96).

3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). Голова горить.. і тіло болить (Марко Вовчок, I, 1955, 353); Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (Антон Хижняк, Тамара, 1955, 189).

4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314); Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 171).

5. звичайно чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле українського театру, 1953, 96); Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 9);
//  Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. Широке, розрум'янене обличчя Варивона горіло захватом і силою (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 409).

6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 252);
//  Блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 164).

7. Пересихати на стеблі. Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Іван Ле, Вспопі.., 1960, 42); Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (Петро Панч, В дорозі, 1959, 46).

8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. Сіно горить у стіжку.

9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися. — Позалатувала [ватянку] трохи.. Але чи надовго.. — Ну, просто горить усе на ньому! (Андрій Головко, II, 1957, 576); Взуття на хлопцях так і горить (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 158).

10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі. З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 212); — Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 298);
//  Не виконуватися, не здійснюватися. [Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 208);
//  фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знові!.. — Ти партач. Удруге через тебе горю (Іван Микитенко, II, 1957, 339).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 130.

Коментарі (0)