в означеннях
Тлумачення, значення слова «горювати»:

ГОРЮВАТИ, юю, юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора.. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Марко Вовчок, I, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. І горюсквилить Ярославна На світанні рано, як зигзиця (Андрій Малишко, I, 1956, 180);
//  за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. Горювала дуже за хлопчиком і Гандзя (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26); Навіки поснули герої-солдати, і, ніби за сином одним.. Іванова мати і Янова мати горюють за тим і за тим (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 95);
//  Жити в горі; бідувати. Я ж думала, моя мамцю, панувати, А тепера довелося горювати (Народна лірика, 1956, 275); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 139.

Коментарі (0)