в означеннях
Тлумачення, значення слова «горнути»:

ГОРНУТИ, горну, горнеш, недок., перех.

1. Згрібати докупи що-небудь сипуче. Прокіп лежить в калюжі, горне під себе землю однією рукою (Юрій Яновський, IV, 1956, 36); Там, поміж них [дітей], твій син пісок в відерце горне (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 137);
//  Підбирати що-небудь граблями; гребти. Христина .. завзято почала горнути висохле, аж крихке сіно (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 569);  * Образно. — Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає, а твоя мати все собі горне (Леся Українка, III, 1952, 643).
Горнути лопатою гроші див. гроші.

2. Гребти веслами; веслувати. Човен ішов назад, дівчина завзято горнула воду і нічого не відповіла [на оклик] (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 21); А Телесик їй: — Чую, чую, матінко, човник верну, човник повертаючи, воду горну — тут я ось, тут! (Павло Тичина, I, 1957, 151).

3. Те саме, що пригортати 1. У перетику ходила По опеньки, Лимаренка полюбила Молоденька. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Тарас Шевченко, II, 1953, 140); — Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо. Вже недалеко — ось-ось за оцим горбочком. І ніжно горнула до себе маленьке тільце (Андрій Головко, I, 1957, 88);
//  перен. Привертати на свій бік, приваблювати до себе. Одно мені дивно, — чим правдяни горнуть до себе своїх адептів? (Леся Українка, V, 1956, 97); Люди півночі, обідрані та босі, несли на кашкетах червоні зорі.., горнули до себе робітників (Юрій Яновський, I, 1958, 56).

4. діал. Перегортати. [Храпко:] Ще пак у цім слові [«апелляционная»], здається, чогось двоє: покой, чи люди? От і забув.. Треба справитись в «Уставі». (Бере книжку й, горнучи листки, шукає) (Панас Мирний, V, 1955, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 134.

Коментарі (0)