ГО́РНИЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до горниця. — Для паняночки я таку горничку прибрала, що за чудо: уранці сонечко прийде — поздоровкається, а ввечері, одходячи до спокою, попрощається (Панас Мирний, III, 1957, 299).
ГО́РНИЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до горниця. — Для паняночки я таку горничку прибрала, що за чудо: уранці сонечко прийде — поздоровкається, а ввечері, одходячи до спокою, попрощається (Панас Мирний, III, 1957, 299).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 133.