ГОРОБ'Я́ЧИЙ, а, е. Те саме, що горобиний. — Я враз нагледів під вікнами другого поверху гороб'ячі гнізда (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 5); * Образно. — Ну, так хто — кого? — не обертаючись, щоб не розсміятися з гороб'ячої завзятості Кушніра, питає Свирид (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 11); * У порівняннях. Скрізь веселе товариство — Вовка, Вітя, Слава, Юрко — галасливі, мов гороб'яча зграя (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 113).