в означеннях
Тлумачення, значення слова «горобець»:

ГОРОБЕ́ЦЬ, бця, чол. Маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини. Горобці стрибали по тинах, по оселях, осідали на землю, цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний, I, 1954, 236); Восени й горобець — багатій (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 9);  * У порівняннях. Дітвора так і сипнула в сад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара обділя їх (Марко Вовчок, I, 1955, 135).
Стріляний (старий) горобець — про того, хто мав великий досвід, кого важко обдурити. — Вологу закриваємо. А зараз — квадрати почнемо робити .. Уже вміємо... Стріляні горобці (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 494); — Адже ми з вами, Мар'я Олексіївна, старі горобці, нас на полову не піддуриш (Микола Чернявський, Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 135.

Коментарі (0)