в означеннях
Тлумачення, значення слова «городничий»:

ГОРОДНИ́ЧИЙ, чого, чол., іст. У повітових містах Російської імперії — службова особа (з дворян), що виконувала на території міста адміністративно-поліцейські функції. Адміністративною владою в місті був городничий, якого призначав уряд (Історія СРСР, II, 1957, 68); — Треба бігти дати знати справнику, городничому... поліції, значиться (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 455).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 136.

Коментарі (0)