в означеннях
Тлумачення, значення слова «городити»:

ГОРОДИТИ, роджу, родиш, недок., перех.

1. Ставити що-небудь (огорожу, тин, паркан). — А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину обійдеться? — сказав Карпо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354); — Чи паркан городитиме? — дивувались люди, намагаючись розгадати наміри силача (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 129).
Город городити — починати копітку безуспішну справу. — Та чи варт тоді город городити? Чи не краще тоді вдома лишитися?.. (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 81).

2. перен., розм. Говорити дурниці, нісенітниці і т. ін. — Ти, дитино, не бійся того, що там татко городить у своїй ображеній амбіції (Іван Франко, VIII, 1952, 52).
Городити теревені (небилиці, дурниці і т. ін.) — те саме, що городити 2. Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, яка городить теревені (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 572); Дурниці ти, Парамоне, городиш, все тобі жарти на умі (Юрій Яновський, I, 1958, 459); Дорогою їх наздогнав Яків Плачинда.., їй [Любі] довелося городити Якову різні билиці й небилиці (Михайло Стельмах, I, 1962, 527).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 135.

Коментарі (0)