ГОСПОДАР, я, чол.
1. Той, хто займається господарством, хто веде господарство. Ні, таки з пана поганий господар. Пропадало добро без хазяйського ока (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); Піклуючись про майбутній врожай, хороші господарі слідом за комбайнами лущать стерню, вчасно орють ґрунт під озимину (Радянська Україна, 29.VIII 1962, 1).
2. чого і без додатка. Те саме, що власник 1. Не той
господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній
за плугом ходить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 69); Робітники,
які жили в злиднях, стали господарями фабрик і заводів
(Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 128);
// Приватний
наймач робочої сили. Заходила в Дем'янівку, .. дуже
жадалось мені побачити своїх перших господарів (Марко Вовчок,
I, 1955, 13); Ой ще бурлак не стелився, Вже господар
причепився: «Вставай, бурлак, годі спати, Вже час
воли в поле гнати» (Іван Франко, XIII, 1954, 38);
// заст.
Заможний селянин. — Ви, Петре, тепер господар на все село,
ніби князь! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 368); За селом, на горі,
в підперезаному тополями хуторі, жив господар на всю
губу — богобоязливий церковний староста Кіндрат
Комар (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 23).
3. чого, перен. Повновладний розпорядник. Ставши господарем своєї долі, український народ за роки Радянської влади перетворив свою землю в квітучий індустріально-колгоспний край (Комуніст України, 11, 1967, 5); Він вирішив обійти німця далеко з тилу, наблизитися до нього звідти, звідки той його не очікував, і самому стати господарем становища (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 51).
4. Глава сім'ї, господарства. Господар з господинею частують гостей (Леся Українка, III, 1952, 730); На хутір приїхав.. Верига з дочкою. Такому гостеві усі зраділи в домі, а найбільше господар (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).