ГОСТРОЗУ́БИЙ, а, е, розм.
1. З гострими зубами або гострим зуб'ям. Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 69); За плугами по землі проїхала гострозуба борона, розбиваючи грудки (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 104)
2. перен. Дотепний, уїдливий (про людину). Гострозубий Мар'ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (Степан Тудор, Вибр., 1949, 44).