в означеннях
Тлумачення, значення слова «гострий»:

ГО́СТРИЙ, а, е.

1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи.. та й звалилась, як трава на гостру косу (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила [ввгешці] глибоку рану (Олесь Донченко, VI, 1957, 87); Гостре каміння в'їдається в босі ноги (Юрій Яновський, IV, 1959, 128).

2. Який звужується, витягується на кінці. Подекуди.. виглядали жовті соняшники, гострі верхи кукурудзи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 381); Роман їхав у гострій смушевій шапці, як у шоломі (Олесь Гончар, III, 1959, 76); Він сидів на ослоні і мастив олією свій облуплений гострий ніс (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 21).
Гострий кут — кут, менший 90°, менший прямого. Гострий кут трикутника.

3. Який добре сприймає; що-небудь; тонкий, проникливий. На виду у діда старечий спокій, а проте — гострий, огняний погляд (Панас Мирний, I, 1954, 165); Очі в нього гострі, видющі, слух, як у птиці, і вже коли він стоїть на варті, миша не пробіжить... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 244); Від його кожуха йшов такий же важкий дух, як і від овець, і вовкам, хоч вони й мали гострий нюх, трудно було тепер зачути навіть близько живу людину (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 51);
//  Який глибоко вникає в суть чого-небудь; допитливий. Розум у дитини був гострий, допитливий — їй усе хотілося знати (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 7); Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, твердість його суджень (Наука і життя, 1, 1960, 54).

4. Який діє рішуче, різко і грубо. Ішла чутка, що він страшний чоловік, палкий як порох, а гострий як бритва (Панас Мирний, I, 1954, 300); Війт був чоловік гордий і гострий. Учувши оці звернені до себе слова, він цілий почервонів зі злості (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 49); Я гостра з ворогом, мов голка! (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 32);
//  Який відзначається дотепністю, вигадкою. От ся [пані] втішна — то вже втішна! О, яка весела, як усіх смішить! Дуже гостра й розумна (Марко Вовчок, I, 1955, 376);
//  Сповнений дотепу; влучний, дошкульний. Олександра й сама моргала на хлопця, зачіпала гострим словом, палким поглядом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, — Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись (Леся Українка, I, 1951, 141); В поезії Некрасова ми бачимо гостру й сміливу сатиру, задушевну лірику, високу громадську патетики (Літературна газета, 15.I 1948, 3).
Гострий на слово (язик і т. ін.) — який влучно, дотепно говорить. [Іван:] Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (Степан Васильченко, III, 1960, 24); І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 154); Надто гострий він на язик, не змовчить, не стерпить неправди (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 239); Згладжувати (згладити) гострі кути — робити менш помітним суперечності, зм'якшувати їх. Автору роману закидали.. намагання згладити гострі кути і ухилитися від постановки складних проблем (Шамота, Талант і народ, 1958, 80).

5. Який сильно діє на органи чуття (нюх, смак, зір, слух і т. ін.). Гаряче повітря було повно гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Раптом забринів гострий.. дзвінок, то баронеса кликала Софію (Леся Українка, III, 1952, 535); Холод стає гострішим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 136); У голові Петру блискавично проноситься думка, яка збурює його кров і засвічує очі гострим блиском (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 8).

6. З великою кількістю солі, прянощів, спецій (про їжу). Вміст оцтової кислоти в них [маринадах] повинен становити 1,2—1,8%; такі маринади називаються гострими (Українські страви, 1957, 416);
//  Їдкий, пряний (про приправи). На смак цибуля буває гостра.. напівгостра і солодка (Українські страви, 1957, 205);
//  у знач. ім. гостре, рого, сер. — страва з великою кількістю солі, прянощів, спецій. — Це Роза допомагала готувати. А ти знаєш, як вона любить гостре (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 216).

7. Який надзвичайно сильно виявляється: сильний (про почуття). Іваниха сплеснула руками і впала до землі зомліла, гостра туга її підкосила (Леся Українка, III, 1952, 568); Він дивився на винахідника з гострою цікавістю, ніби довго чекав на його появу (Вадим Собко, Справа.., 1959, 99); Удосконалювати художню майстерність — це значить, насамперед, розвивати в собі гостре відчуття епохи, в якій митець живе (Мистецтво, 5, 1961, 10).

8. Який бурхливо розвивається, протікає (про хворобу). В лікарні їм сказали, що у хворої гострий апендицит (Натан Рибак, Час, 1960, 132).

9. Який проходить або розвивається надзвичайно сильно; напружений. Коли перше, за панщини, експлуатація селянина була в стадії, так сказати, «натурального» хижацтва, то при зрості капіталізму вона приймає форми гострої, смертельної боротьби (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 37); Зарудному завжди було властиве художньо виразне розкриття гострих характерних життєвих конфліктів (Мистецтво, 1, 1959, 15); Іноді доходило й до гострих сутичок між матір'ю і дочкою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 52).
Гостре питання; Гостра проблема — назріле, але складне для розв'язання завдання; болюче питання. Тепер ніхто вже не знімав гострих, пекучих питань, як першого дня, коли Кирило приїхав на дачу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 220); Квартирна проблема, виявляється, була й тут гострою (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 295).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 144.

Коментарі (0)