ГОСТИТИ, гощу, гостиш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Те саме, що вгощати. Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 124); Баба почала гостити: дала по стаканчику винця і закуску таку хорошу, що рідко хто й бачив (Українські народні казки, легенди.., 1957, 137).
2. неперех. Те саме, що гостювати. Син недовго гостив у батька (Панас Мирний, IV, 1955, 183); * Образно. На землю скель і радуг малинових Нужда прийшла гостити у дворі (Андрій Малишко, I, 1956, 139).