ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що говіркий. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (Нечуй-Левицький, III, 1956, 69); * Образно. В спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 88).
ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що говіркий. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (Нечуй-Левицький, III, 1956, 69); * Образно. В спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 88).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 101.