ГОВОРИТИ, ворю, вориш, недок.
1. неперех. Мати
здатність висловлювати думки, почуття; володіти
мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а
дітки — одно не говорить, друге не ходить, а третє
не вміє сидіти, — дрібненькі (Марко Вовчок, I, 1955, 28); І не
чув [дід], щоб коли рибка, Як людина, говорила (Леонід Глібов,
Вибр., 1957, 333);
// Володіти якою-небудь мовою. — А
як я поїду за границю — там же всі говорять або
по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла
там (Леся Українка, III, 1952, 641); Хазяїн чех, що говорить
по-руськи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322).
2. перех. і неперех. Усно висловлювати думки,
погляди; розповідати про що-небудь. Товариш говорив щось
нервово (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Підвівсь Роман
Волошенюк: — Петро говорить діло! (Петро Дорошко, Три богатирі,
1959, 45); Уміння говорити ясно і просто про
найскладніші теоретичні питання було характерною рисою
Леніна (Ленін, Коротка біографія, 1955, 24); Говорити тільки про
свої льотні справи не вмів [Сашко] і не хотів (Андрій Трипільський,
Дорога.., 1944, 27); * Образно. Стояла я і слухала
весну, Вона мені багато говорила (Леся Українка, I, 1951, 92);
// безос. у формі 3 ос. мн. Говорять, що матері сльози
гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Леся Українка,
I, 1951, 75); Про Русевича говорять як про людину,
що здатна забути про невідкладні справи (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1956, 59);
// перен. Викладати думки, погляди
(на письмі, в друкованих працях, картинах і т. ін.).
Читав [Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право
кожного й про волю те право добувати (Панас Мирний, III,
1954, 186); В цих кадрах режисер метафорично говорить
про майбутню битву за врожай (Українське радянське кіномистецтво, 11,
1959, 76); * Образно. З листівок говорив до них [селян]
владний і добрий голос (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 205);
// кому, перен. Викликати які-небудь думки, почуття.
Рєпін! Як багато говорить це ім'я українському
народові! (Радянська Україна, 17.VI 1951, 1);
// Підказувати,
провіщати що-небудь. — Ні, я піду межи ті нещасні люди,
працею котрих всі жиють.. От куди я піду: так мені
говорить моя совість (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 448).
3. неперех. Вести бесіду; розмовляти. Лакеї, конюхи
і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки,
ходили І все о плутнях говорили (Іван Котляревський, I, 1952, 144);
Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола
(Максим Рильський, I, 1956, 29); * Образно. Вітре буйний,
вітре буйний! Ти з морем, говориш. Збуди його, заграй
ти з ним (Тарас Шевченко, I, 1951, 9); Хлібороб з діда-прадіда,
любив Гайченко землю. Вона говорила до нього, вона
пахла йому так, як щонайкраща страва в свято (Юрій Збанацький,
Переджнив'я, 1960, 14).
♦ Говорити загадками — говорити натяками,
манівцями. [Юда:] Він любив.. загадками говорити (Леся Українка,
III, 1952, 139); Говорити на вітер див. вітер.
4. неперех., перен. Бути доказом чого-небудь, свідчити про щось, указувати на що-небудь. Інтерес до останньої теми [пробудження людських почуттів] говорить нам, що Франко мав велику віру в людей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40).
5. перех. Проявлятися в чиїх-небудь думках, словах, діях. Вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: «..кінець! Дійшов до краю!» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); [Сергій:] Я знаю, ти горда. І це говорить твоя гордість, а не ти (Захар Мороз, П'єси. 1959, 59); * Образно. І слова Про яр холодний розцвіли гарячі, Про те, як стануть зрячими незрячі, — І правда говорила в них жива (Максим Рильський, I, 1956, 208).