в означеннях
Тлумачення, значення слова «говорити»:

ГОВОРИТИ, ворю, вориш, недок.

1. неперех. Мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидать, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а третє не вміє сидіти, — дрібненькі (Марко Вовчок, I, 1955, 28); І не чув [дід], щоб коли рибка, Як людина, говорила (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 333);
//  Володіти якою-небудь мовою. — А як я поїду за границю — там же всі говорять або по-французьки, або по-німецьки, то я ж би нічого не розуміла там (Леся Українка, III, 1952, 641); Хазяїн чех, що говорить по-руськи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322).

2. перех. і неперех. Усно висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь. Товариш говорив щось нервово (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 209); Підвівсь Роман Волошенюк: — Петро говорить діло! (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 45); Уміння говорити ясно і просто про найскладніші теоретичні питання було характерною рисою Леніна (Ленін, Коротка біографія, 1955, 24); Говорити тільки про свої льотні справи не вмів [Сашко] і не хотів (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 27);  * Образно. Стояла я і слухала весну, Вона мені багато говорила (Леся Українка, I, 1951, 92);
//  безос. у формі 3 ос. мн. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Леся Українка, I, 1951, 75); Про Русевича говорять як про людину, що здатна забути про невідкладні справи (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 59);
//  перен. Викладати думки, погляди (на письмі, в друкованих працях, картинах і т. ін.). Читав [Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право кожного й про волю те право добувати (Панас Мирний, III, 1954, 186); В цих кадрах режисер метафорично говорить про майбутню битву за врожай (Українське радянське кіномистецтво, 11, 1959, 76);  * Образно. З листівок говорив до них [селян] владний і добрий голос (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 205);
//  кому, перен. Викликати які-небудь думки, почуття. Рєпін! Як багато говорить це ім'я українському народові! (Радянська Україна, 17.VI 1951, 1);
//  Підказувати, провіщати що-небудь. — Ні, я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють.. От куди я піду: так мені говорить моя совість (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 448).

3. неперех. Вести бесіду; розмовляти. Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (Іван Котляревський, I, 1952, 144); Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Максим Рильський, I, 1956, 29);  * Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем, говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Тарас Шевченко, I, 1951, 9); Хлібороб з діда-прадіда, любив Гайченко землю. Вона говорила до нього, вона пахла йому так, як щонайкраща страва в свято (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 14).
Говорити загадками — говорити натяками, манівцями. [Юда:] Він любив.. загадками говорити (Леся Українка, III, 1952, 139); Говорити на вітер див. вітер.

4. неперех., перен. Бути доказом чого-небудь, свідчити про щось, указувати на що-небудь. Інтерес до останньої теми [пробудження людських почуттів] говорить нам, що Франко мав велику віру в людей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40).

5. перех. Проявлятися в чиїх-небудь думках, словах, діях. Вся енергія його спадала, і якийсь голос говорив в нім: «..кінець! Дійшов до краю!» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); [Сергій:] Я знаю, ти горда. І це говорить твоя гордість, а не ти (Захар Мороз, П'єси. 1959, 59);  * Образно. І слова Про яр холодний розцвіли гарячі, Про те, як стануть зрячими незрячі, — І правда говорила в них жива (Максим Рильський, I, 1956, 208).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 100.

Коментарі (0)