Словник української мови

ГРАБКИ́, ів, мн. Пристрій до коси у вигляді невеличких граблів з довгими зубцями. Прикажчик уже біг з двору, несучи на плечах косу з грабками (Панас Мирний, IV, 1955, 243); Старанно, з потроєною пильністю я виносив грабки так, щоб покіс лягав рівно ніби по шнуру, стебло до стеблини на всю довжину гін (Іван Сенченко, Опов., 1959, 255).
♦ Косити на грабки — косити косою з грабками. 1 косять жито на грабки. Бува, під інший рік, як очерет, уродить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 129).