ГРАБЛІ́, граблів і грабель, мн. Сільськогосподарське
знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або
залізними зуб'ями, насаджений на довгий держак;
використовується для згрібання скошених стебел,
розпушування землі і т. ін. Косили лан.. Юрба в'язальниць
молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958,
376); Дівчата з граблями походжали по міжряддях
і спушували ґрунт (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 106);
* У порівняннях. Старі одубілі пальці, неначе граблі, не
слухались і не гнулись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 222);
//
Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи
і т. ін. кінною або тракторною тягою. В сільському
господарстві застосовують тракторні і кінні граблі
(Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 305).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 151.