ГРАЦІЙНО. Присл. до граційний. Коли вона метеликом гігантським випурхнула на сцену і, граційно голубою стьожкою хитнувши, почала якусь занадто сентиментальну річ, Яшко підвівся з ослона і.. подався за куліси (Андрій Головко, I, 1957, 151).
ГРАЦІЙНО. Присл. до граційний. Коли вона метеликом гігантським випурхнула на сцену і, граційно голубою стьожкою хитнувши, почала якусь занадто сентиментальну річ, Яшко підвівся з ослона і.. подався за куліси (Андрій Головко, I, 1957, 151).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 161.