ГРАДОБУДІВНИ́К, а, чол. Фахівець з градобудування; архітектор. Перлина світового зодчества, Петербург створений генієм народу і видатних російських архітекторів, градобудівників Єропкіна, Захарова, Растреллі, Баженова, Вороніхіна, Стасова, Россі (Радянська Україна, 22.VI 1957, 1).