ГРАДУЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
градуювати. Наша промисловість випускає дистанційні
манометричні термометри. Вони складаються із щупа,
трубопроводу і манометра, градуйованого на
температурну шкалу (Технологія приготування їжі, 1957, 72);
// у знач.
прикм. Чай був «хімічний».. Пили його з градуйованих
скляних циліндрів, цукор розмішували скляними
паличками (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1950, 190).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 153.