Словник української мови

ГРАДУЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до градуювати. Наша промисловість випускає дистанційні манометричні термометри. Вони складаються із щупа, трубопроводу і манометра, градуйованого на температурну шкалу (Технологія приготування їжі, 1957, 72);
//  у знач. прикм. Чай був «хімічний».. Пили його з градуйованих скляних циліндрів, цукор розмішували скляними паличками (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1950, 190).