в означеннях
Тлумачення, значення слова «грайливий»:

ГРАЙЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який любить грати, пустувати; жвавий, пустотливий. Ситі грайливі коні, зробивши красиву дугу в повітрі, стрибали через дерев'яний парканчик (Олесь Донченко, I, 1956, 71); Обабіч шляху молоді осокорики, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 98);  * Образно. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева.., над ним яснеє та холоднеє небо, грайливе сонечко (Марко Вовчок, I, 1956, 203);
//  перен. З швидкими мінливими рухами; рухливий. Вона зараз з мамою, а може й сама сидить десь біля моря і жбурляє камінці в шипучу піну грайливих хвиль (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 13); Грайливі зайчики бігали по стінах, виблискуючи всіма барвами райдуги (Микола Зарудний. Світло, 1961, 68).

2. Який виражає веселощі, жарт. Гарна Зіна! Правда, очі в неї якісь грайливі.. Та хіба ж погано, коли у дівчини веселі очі? (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 119); В тон дядьковому грайливому настрою Густав задерикувато спитав: — Може, в Ліндесхольм махнемо? (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 96); Грайливий вираз на обличчі [Ніни] зник, поступившись почуттю боязкої настороженості (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 4).

3. Який шумує і піниться (про вино і шипучі напої); пінистий. Грайливе вино іскрилося в келихах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 154.

Коментарі (0)