в означеннях
Тлумачення, значення слова «грамотний»:

ГРА́МОТНИЙ, а, е.

1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Панас Мирний, IV, 1955, 35); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Остап Вишня, II, 1956, 349);
//  у знач. ім. грамотний, ного, чол. Той, хто вміє читати і писати. — За грамотних не розписуйся (Андрій Головко, II, 1957, 59).

2. Який вміє граматично правильно писати. Грамотний учень;
//  У якому немає граматичних і стилістичних помилок.

3. перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі. Прилад без уважного, технічно грамотного апаратника багато не наробить (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 185); — Людина він політично грамотна (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 190).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 156.

Коментарі (0)