ГРАТИСЯ, граюся, граєшся, недок.
1. чим, з ким —
чим і без додатка. Проводити час, забавляючись,
розважаючись. — Побачила й батьківське подвір'я, і ту
вербу кучеряву, гіллясту, що малою ще дівчинкою під нею
гралась (Марко Вовчок, I, 1955, 7); Діти Грались собі
крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Тарас Шевченко, II,
1953, 197); Діти, хлопчик і дівчинка грались з кицькою
(Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 57); * Образно. Вітер
шарудів і грався довгими вусами колосків (Вадим Собко, Шлях..,
1948, 85); * У порівняннях. Десь далеко замиготіла блискавка,
бліда, дрібненька, неначе хтось грався, перекидаючись
по небі золотими м'ячиками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389).
♦ Гратися в жмурки див. жмурки 1; Гратися з вогнем
див. вогонь.
2. рідко. Робити швидкі, різного напрямку рухи (про комах, птахів, риб). В тіні їх [дубів] гущавини гралися мільйони дрібнюсіньких комариків (Іван Франко, III, 1950, 128).
3. у чого — що, чим, з чим. Те саме, що грати 2 3, 5 Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 15); Худоба паслась, а ми грались у м'яча, (Іван Цюпа, Три явоги, 1958, 4); Матюха знічев'я грався наганом: крутне барабан, — а воно задеренчить (Андрій Головко, II, 1957, 156); Ніколи, як з огнем, з ідеями не грайся Якщо узявсь іти — кінця ти доходжай (Павло Тичина, II, 1957, 121); Вона [Катерина II] жирувала з своїми численними фаворитами і гралася в освічений абсолютизм (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 34).
4. Пас. до грати 2 1, 8.